Причиняти, ня́ю, єш, сов. в. причини́ти, ню́, ниш, гл.

1) Притворять, притворить. Скриплять мої ворітечка, ніхто не причинить. Мет. 62.

2) Прибавлять, прибавить. Грин. III. 524. Я нічого не причиняю, кажу то, що він казав. Камен. у. Причинив собі роботи. Чуб. V. 215. Причини вам, Боже, віку. Фр. Пр. 85.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 452.