Причалювати, люю, єш, сов. в. прича́лити, лю, лиш, гл.

1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. До свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106.

2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22.

3) = Прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216.

4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 451.