Приходитися, диться, сов. в. прийти́ся, деться, гл. безл.

1) Приходиться, прійтись. Десь прийдеться тут пропасти. Рудч. Ск. II. 19. Не приходиться москаля дядьком звати. Ном. № 850.

2) Случаться, случиться прійтись. Не приходилось бачити.

3) Доставаться, достаться. Г. Барв. 453. У кого мало жита, нехай не розсіває, бо воно і так гірко приходиться. Рудч. Ск. II. 127.

4) До чого приходитись. Къ чему идти. Він знав, до чого се приходиться, здрігнув увесь. Кв. І. 99.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 450.