Притуляти, ля́ю, єш, сов. в. притули́ти, лю, лиш, гл.

1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш. Ном. № 8890.

2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати. Г. Барв. 265.

2) Ставить, поставить, помѣщать, помѣстить; пристраивать, пристроить. Я не знаю, де оцю макітру притулити.

4) Прижимать, прижать. Кобза первий кинувся до неї г, притуливши до грудей, чуло промовив… Стор. МПр. 58.

5) Прилагать, приложить, примѣнить къ кому. Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 447.