Притулок, лку, м.

1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Харьк. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях. К. ЧР. 258.

2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти… сидит собі в притулках. Драг. 279. Ум. Притулочок. Г. Барв. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 447.