Притока, ки, ж.

1) Тупикъ, глухой переулокъ. У притоці хата стоїть. Н. Вол. у.

2) Удобное для какой нибудь спеціальной цѣли мѣсто. Мнж. 190.

3) Касательство, отношеніе. Що нам за притока до їх? вони сами повезуть своє подушне. Н. Вол. у. Обертайтеся каміня, хоць сухі лотоки, — заспівайте, дівчаточка, щоби до притоки. Гол. II. 373.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 446.