Притичка, ки, ж.

1) Ум. отъ притика. Пішов по вії, выхватив притичку. Грин. II. 288.

2) Колышекъ, которымъ прикрѣпляются въ задней части воза підтоки и підге́рсть. Рудч. Чп. 249, 250.

3) Кусокъ холста, вставляемый вмѣсто болѣе дорогой матеріи, въ юбку, въ то мѣсто, которое закрывается фартукомъ. Гол. Од. 21.

4) пт. Glareola melanoptera, тиркуша степная. Мнж. 172, 190.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 446.