I. Притикати, ка́ю, єш, сов. в. приткати, тчу, тче́ш, гл. Притыкать, приткать, выткать еще нѣкоторое количество.

II. Притикати, ка́ю, єш, сов. в. приткнути, кну, не́ш, гл.

1) = Пристромлювати, пристромити. Драг. 207.

2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. Грин. II. 274.

3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? Харьк.

3) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. Н. Вол. у.

5) Приткне но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ. Ном. № 4476.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 445.