Пристойний, а, е.

1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної. Г. Барв. 11.

2) Пригожій, красивый. Г. Барв. 426. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй. Чуб. І. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 442.