Прискати, каю, єш, гл.

1) Брызгать. Грин. II. 37.

2) Фыркать. Росердила невірного, що аж прискає. Грин. ІІІ. 308.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 438.