Присвячуватися, чуюся, єшся, сов. в. присвяти́тися, чу́ся, ти́шся, гл.

1) Посвящаться, посвятиться, быть посвященнымъ кому, чему.

2) Дѣлаться, сдѣлаться святымъ. Пійду в черниці, вморю себе голодом, присвячусь молитвами. Г. Барв. 249.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 437.