Присвоїти, вою, їш, гл.

1) Присвоить. ЕЗ. V. 61. Присвоїв мою сокиру. Черк. у.

2) Принять въ свое общество, признать своимъ. Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 436.