Припіл, по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. У. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. І. 249.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 432.