Припускати, ка́ю, єш, сов. в. припустити, пущу, стиш, гл.

1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови.

2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу.

3) Припускать, припустить, побѣжать быстро. Як припустив коня вороного, — міст мені вломився. АД. II. 168. Як припустив бігти, — утік. МВ. (О. 1862. І. 104). Дощ припустив. Пошелъ сильный дождь. Наче був переставав дощ, а тепер ба який припустив. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 434.