Припудити, джу, диш, гл.

1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох.

2) Напугать. Хлоп’я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п’ятами накивало.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 434.