Приправляти, ля́ю, єш, сов. в. приправити, влю, виш, гл.

1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у.

2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 434.