Припоручати, ча́ю, єш, сов. в. припоручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить. Припоручаю тобі твого брата. Г. Барв. 406.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 434.