Припадати, да́ю, єш, сов. в. припасти, паду, де́ш, гл.

1) Припадать, припасть. Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Н. п. Василь аж до землі припадає, — просить. МВ. І. 122. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Грин. III. 222. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Єв. Мт. IV. 9. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. Чуб. V. 344. А дітки як очепились за шию мені… як припали вони, то не можна й одхилити од себе. МВ. І. 20, 21.

2) Прилипать, прилипнуть. Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. Шух. І. 260.

3) Покрываться, покрыться сверху какимъ либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ). Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. 22.

4) Доставаться, достаться. Як ми поділились, то мені припала клуня. Харьк. у.

5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись. Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Стор. МПр. 128. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб’ї погибати. АД. І. 118.

6) Приходиться, прійтись къ чему. Левиц. Пов. 264. Припасти до вподо́би, до натури. Понравиться. Левиц. Пов. 23. Чуб. V. 820. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. — до смаку. Прійтись по вкусу. Ном. № 5020. Обід іще більше припав до смаку. Г. Барв. 309.

7) Усердно дѣлать какое либо дѣло. Чіпка так і припадає до хазяйства. Мир. ХРВ. 60.

8) Прибывать, прибыть къ чему. К полудній годині до города Січави припав. АД. II. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 430.