Прилеглий, а, е.

1) Прѣлый. Прилегле жито. Харьк.

2) Примыкающій, сосѣдній. Опинилася на улиці прилеглій. МВ. ІІІ. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 423.