Прикочувати, чую, єш, гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.

Прикочувати, чую, єш, сов. в. прикоти́ти, кочу, тиш, гл.

1) Прикатывать, прикатить. Прикотив камінюку. Екатер. г. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило? Ком. Пр. № 247.

2) Укачивать, укатать каткомъ. Херс. г.

3) Наваливать, навалить. У вишневім садочку схоронили.-, важким каменем прикотили. Чуб. V. 779.

4) Только сов. в., прикатить, пріѣхать быстро. На ярмарок покотила. Прикотила до комори, бере чоботи коркові. Грин. III. 650.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 421.