Прикорень, рня, м.

1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138.

2) = Прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 420.