Прикидатися, даюся, єшся, сов. в. прикинутися, нуся, нешся, гл.

1) О болѣзни: приставать, пристать, приключиться. Бешиха прикинулась.

2) Только несов. в. Любить кого, быть склоннымъ къ кому. Хоч як горюю, а прикидаюсь до дитини і люблю її. Г. Барв. 530.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 419.