Приказувати, вую, єш, сов. в. приказати, кажу, жеш, гл.

1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та…. і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8.

2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 418.