Прийма́к, ка́, прийма́ка, ки, м.

1) Пріемышъ. Приймачі (приймакові) — як собаці: собака у приймах був, та й хвоста збув. Ном. № 9408.

2) Мужъ, перешедшій въ семью жены. Ум. Прийма́ченько. Грин. III. 383.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 417.