Призір, зо́ру, м.

1) Сглазъ. Маркев. 89.

2) Для призору. Для виду. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 416.