Признаватися, наюся, є́шся, сов. в. признатися, знаюся, єшся, гл.

1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу. Чуб. V. 219.

2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Василь признався до того ножа. Н. Вол. у.

3) до кого. Давать, дать себя узнать. Мир. Пов. II. 49. Ой як вийдеш на улицю, — до мене признайся. Чуб. V. 85.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 416.