Прижити, живу, веш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола. Чуб. V. 976.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 415.