Придибати, баю, єш, гл.

1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165.

2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле. ЕЗ. V. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 414.