Пригінний, а, е.

1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой.

2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 411.