Пригін, гону, м.

1) Пригонъ.

2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190.

3) У пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 411.