Пригода, ди, ж.

1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Макс. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42. Стати приго́ді. Приключиться несчастію. Ой на козаченьків, ой на запорожців та пригодонька стала: ой у середу та й у обідній час їх Москва забрала. ЗОЮР. І. 135.

2) Надобность, польза. Годувала собі дочку для своєй пригоди, щоб принесла із криниці холодної води. Макс. (1849) 111.

3) Стати у пригоді. Пригодиться, помочь. Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі в великій пригоді стану. Рудч. Ск. І. 91. Ум. Пригодонька. Чуб. V. 346.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 412.