Пригнітати, та́ю, єш, сов. в. пригнітити, нічу, тиш, гл.

1) Придавливать, придавить. А довбня з стелі, та по голові довгомуда, так його й пригнітила. Чуб. II. 97.

2) Угнетать. І не зважиться багатий брата пригнітати. К. Псал. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 411.