Прибичовувати, вую, єш, сов. в. прибичувати, чую, єш, гл.

1) Припрягать, припречь, пристегивать, пристегнуть (животное въ помощь другимъ везущимъ).

2) Прибавлять, прибавить, присчитывать, присчитать. Люде що почують, то прибичують. Ком. Пр. № 114. Ти нащо прибичовуєш, чого й не було? Н. Вол. у. Я винен два рублі, а він прибичовує ще їден. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 405.