Прибивати, ва́ю, єш, сов. в. прибити, б’ю́, беш, гл.

1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками.

2) Прибивать, прибить чѣмъ либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили. Мет. 63.

3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до береш.

4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться. Грин. III. 67.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 405.