Преподобитися, блюся, бишся, гл. Сдѣлаться преподобнымъ, святымъ; сдѣлаться угоднымъ Богу. — В потайники пустіть огонь!. — «Постривайте, не вбивайте: там моя Оксана. Годиночку, батьки мой Я її достану!» — Добре, добре!. Залізняче, гукни, щоб палили. Преподобиться з ляхами!. Шевч. 189. Царь Давид… колись преподобився Богові. Драг. 98.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 404.