Праведно нар.

1) Праведно, по правдѣ. Праведно жили. Шевч. 242. Худоба… праведно досталась. О. 1861. X. 33.

2) Истинно. Могила Шевченкова мусить нам статись початком нової науки і подимив праведно християнських. К. (О. 1861. VI. 30).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 399.