Правдувати, ду́ю, єш, гл.

1) Быть правдой. Нема в світі правди, правди не зиськати, що тепер неправда стала правдувати. ЗОЮР. II. 101.

2) Жить по правдѣ. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує. Фр. Пр. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 398.