Пошибати, ба́ю, єш, гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає. Грин. III. 684. Думка думку пошибає = Думка думку побиває. Г. Барв. 411. См. Побивати 5. сльоза сльозу пошиба = Сльоза сльозу побива. См. Побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом. К. Дз. 130. Дух духа пошибає. Захватываете духъ. Сим. 235. Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 395.