Почутка, ки, ж. Слухъ, молва. Пішла почутка, що у панів людей царь одбере. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 394.