Почимчикувати, ку́ю, єш, гл. Пойти быстро. Шевч. 663. Почимчикував майданом. Мир. Пов. І. 162. І отто зараз кудись почимчикував. Стор. МПр. 150.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 392.