Поцвісти, ту́, те́ш, гл.

1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав’януть ваші квітки. Харьк.

2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Харьк. у. Баба… така стара, що вже аж поцвіла. Чуб. II. 332.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 390.