Потяг, гу, м.

1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц.

2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. Н. Вол. у.

3) Поѣздъ.

4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161.

5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле. Рк. Левиц.

6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене. Н. Вол. у. (Лобод.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 384.