Потя, тя́ти, с.

1) Птенецъ; цыпленокъ. Вх. Пч. II. 11. Стало потя на ворота та й пів, та й пів. Гол. III. 438. Ум. Потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли. Гол. III. 387.

2) — татарське. Чайка. Вх. Пч. II. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 384.