Потупати, паю, єш, гл.

1) Пойти, пойти стуча ногами. Потупали діти. МВ. (О. 1862. І. 91).

2) — що. Оставить слѣды на чемъ, ходя. Ступенці на пісочку знати: русалочки потупали. Г. Барв. 351.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 383.