Потопати, паю, єш, гл. Пойти, побрести. Ледве потопав. Рудч. Ск. І. 3.

Потопати, паю, єш, сов. в. пото́пнути, ну, неш, гл. Потопать, тонуть, утонуть. Потопав моя доля край синього моря. Мет. 461. Потопало два брати рідненькі. ЗОЮР. І. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 380.