Потискати, ка́ю, єш, сов. в. потиснути, ну, неш, гл. Сжимать, сжать, давить, придавить. Потискає бондарівну за білії пальці. Гол. І. 65. Бере камінь лев у лапи… як потисне, — камінь тріснув. Рудан. І. 76. Потиснув мов Хому Ярема, що й очі вискочили пріч. Котл. Ен. V. 49. Мороз потис. Сильный морозъ. Драг. 276. Мороз… як потиснув. Гн. II. 12.

2) Швырять, швырнуть, бросить. Так і потис мені межи очі. Черк. у.

3) Отправиться, пойти. Шапку в кулак і потис за ворота. Св. Л. 317.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 378.