Потирити, рю, риш, гл.

1) Потащить. Чуб. II. 541.

2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире. Драг. 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 378.