Потахати, ха́ю, єш, сов. в. потахнути, хну, неш, гл.

1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду. Вх. Зн. 54.

2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає. Гол. І. 107.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 376.