Посходити, димо, дите, гл.

1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори. Черниг. у.

3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав. Ном. № 10187.

4) Уйти (о многихъ). А тут і дітей нема: як на те ж посходили з хати. Г. Барв. 299. Посходили із світу й патріоти. К. ПС. 7.

2) Взойти (на высоту) (о многихъ). Посходять було на ту могилу, балакають… усяких співають пісень. ЗОЮР. І. 280.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 374.