Постріляти, ля́ю, єш, гл.

1) Разстрѣлять, истратить стрѣляя. Уже стріли і кулі постріляли. Чуб.

2) Застрѣлить (многихъ). Царь зараз сказав, щоб зараз їх постріляли. Рудч. Ск.

3) Изранить выстрѣлами. Не дуже його порубано, не дуже його постреляно. Чуб. V. 948.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 372.